автор: Ганна Варавва
• Преса

«Треба приходити раніше, щоб встигнути скуштувати все саме смачне. Бо там ТАКЕ!...», - попередили мене приятелі, які вже побували на Фестивалі Шоколаду. Що ж там ТАКЕ я вирішила перевірити на власні очі і, звісно, шлунок.

Про одвічну мрію всіх дівчат - схуднути на один день варто забути, переконую я себе по дорозі в Український Дім, де проходить фестиваль. Бачу, що попередження були вкрай доречними - вже в 11.00 на смачному святі яблуку, точніше шоколадці, не було де впасти. Цікаво, що саме спричинило такий аншлаг: українці такі ласуни, чи сподівались, що їх задарма нагодують солоденьким. Отже, іду це з`ясовувати.

Шоколадний рекорд
Ледь-ледь в лабіринтах черг проглядається шоколадний фонтан, про який, до речі, було зроблено новий запис в книзі рекордів Гіннеса. Солодкий витвір висотою приблизно півтора метра і діаметром півметра увійшов в історію завдяки своїй небаченій вазі: - 2 тонни 750 кг . Та й охороняється це кулінарне диво відповідно - по обидва боки від фонтану стоять кремезні охоронці.
- А що робитимете з фонтаном після закінчення фестивалю, з‘їсте?, - Пробую розговорити одного з них.
- Не знаю, - вичерпно відповідає страж порядку.
- Смачно виглядає ця споруда. А ніхто не намагався відламати шматок фонтану, чи бодай облизати його?
- Намагались. Ось там на вулиці одного з таких до тями приводить швидка.
Що саме мав на увазі охоронець, я так і не зрозуміла, але вирішила розмову завершити. Хто зна, як мене зрозуміє мій новий знайомий.
Протискаюся до алеї зірок. Назва цілком виправдана. Адже білим шоколадом по чорному намальовані портрети Ані Лорак, Руслани Лижичко та Олега Скрипки. Поряд шоколадні плитки , на яких залишили відбитки пальців українські знаменитості: Віктор Павлик, Сніжана Єгорова, Сергій Єрмаков та ін. У мене пропадає апетит – не дуже хочеться їсти те, що хтось вже до мене обмацав, навіть якщо це і зірка. Але справжній сюрреалізм - це шоколадні бюсти Тараса Шевченка та Івана Франка. Цікаво, кому спала думка вилити українських геніїв з солодкого матеріалу. Хто ж наважиться поласувати національними героями? ...

Шоколадні майстри
А ось і ті, чиїми руками були створені всі шоколадні форми на фестивалі, - київські скульптори Володя Кузнєцов та Сашко Власенко.
- Мабуть, багато шоколаду з ‘їли поки зліпили фонтан, - питаю.
- Ні, я розглядав шоколад як суто робочий матеріал, - відповідає Володя. - Це раніше за декілька зерен шоколаду можна було купити худобу або навіть жінку. Для мене ж це суто знаряддя праці.
- А знаєте, що буде після завершення фестивалю з вашими витворами?
- Сподіваюсь, їх відправлять до музею. Адже шоколадні скульптури не вимагають особливих вимог зберігання . Головне, щоб температура не перевищувала тридцяти градусів.
- А як вам працювалось взагалі?
- Ми працювали в основному в своїй майстерні, а останні півмісяця на шоколадній фабриці. Хочу окремо сказати що ані організатори фестивалю, ані керівництво фабрики нам навіть не висловило подяку за роботу. – «Корона» зробила диво, але ж нашими руками! Можна було б хоча б згадати наші імена.
- А ви про це обов`язково напишіть, - підказує інший скульптор, Сашко. - І розмістіть цю статтю в Інтернеті, щоб всі читали. - так, і зазначте, що ми хочемо познайомитись з київською фабрикою – «Рошен», може вони виявляться більш вдячні.

Шоколадні розваги
Попрощавшись з митцями, йду далі по залу. Поряд із сценою, на якій періодично виступають клоуни, акробати та просто добрі люди, розливають безкоштовно гарячий шоколад. Те, що за нього не треба платити, здогадуюсь відразу, адже черга простягається до дверей. І не шкода людям часу заради одного маленького горнятка шоколаду?! Поряд із «шарою» - шоколадна пошта. Біля неї черги вже трохи менші. За 6 грн. поштарі пропонують написати близьким вітання на плитці шоколаду , після чого солодка листівка запаковується у відповідний конверт. Бажаючих вистачає.
На другому поверсі ще більш вдала розвага. У шість (!) черг вишикувались охочі зробити шоколадку власними руками. Дівчата - кухарі розливають у банки рідкий шоколад, додаючи до нього на бажання замовника горіхи, родзинки та вафлі. Таке задоволення так само як і попереднє коштує 6 грн. А для тих, хто хоче перепочити від шоколадного меню, в центрі зали облаштоване кафе, де продаються кремові тістечка, торти та різні напої. Але перепочинок від «їжі богів» не з дешевих. Маленьке тістечко коштує близько семи гривень, а за тортик треба заплатити більше 100 грн. Але і тут є черга.
Здається поласувати шоколадом на цьому фестивалі мені так і не вдалося. Але це й на краще, не доведеться активно худнути.