автор: Денис Кулик
• Преса

Київське «Динамо» програє свій другий матч у Лізі Чемпіонів. Шанси на вихід з групи – мінімальні.

Цей день - особливий! Саме цього дня сонце здається на пару кіловатт яскравішим, а навколишній люд - добрішим, ніж завжди. І так же 20 років!.. Щоправда вже другий рік, до чисто уболівальницького адреналіну цієї знаменної днини додається адреналін іншого ґатунку. Він відомий лише людині, яка загальноприйняту розвагу розглядає під кутом професії. У даному випадку – футбольного оглядача. І тому поруч з вічним, але з тим не менш актуальним «Чи порвемо ми їх сьогодні?», у голові тісняться запитання типу «З якого ракурсу подати сюжет цього разу?» і «Чий ексклюзивчик треба записати?» Сьогодні я йду на футбол! До Києва знову завітала Ліга Чемпіонів…

До матчу.

Вже звично, я на стадіоні НСК «Олімпійський» дуже рано – за кілька годин до початку матчу! (На думку шефа цього часу «достатньо» аби «назбирати фішок» - цікавих деталей, що потім прикрасять репортаж). Перед стадіоном відносний мир та спокій, лише працівники міліції та бійці «спецназу» (купками по 5 чоловік через кожні 10 метрів) нагадують про статус сьогоднішнього вечора. Охоронці громадської безпеки нудьгуючи поїдають насіння – основна уболівальницька маса лише на підході, а тому роботи поки немає. Чого не скажеш про будівельників, які не зважаючи ні на що, продовжують свою роботу на фасаді стадіону (Попри усілякі скандали реконструкція «Олімпійського» до Євро 2012 вже почалася).

За мить, один за одним, до стадіону під’їжджають автобуси команд. Першими прибули гості – делегація португальського «Спортингу», за ними господарі - «Динамо» Київ. І якщо футболісти обох команд швидко зникли у дворику стадіону, то купка людей з шарфиками португальського клубу залишилася біля входу. ВІП-делегація гостей була у гарному настрої – всі усміхнені, про щось голосно сперечаються португальською. Підходжу. Лідер групи (він говорить англійською!), після дипломатичної тиради про силу обох команд, підтверджує намір португальців перемогти у цьому матчі. На запитання, чи збережуть вони усмішки на обличчі і після фінального свистка, ВІП-гості реагують бурхливо!  Однак власні знання португальської дозволяють ідентифікувати лише вигуки «Форса Португал»! Самовпевнені…

Тим часом до стадіону почав підтягуватися футбольний люд. Міліція, сховавши запаси насіння у кишені, повним ходом обшуковувала уболівальників на наявність заборонених речей. Загальний настрій київських фанів був ідентичний португальському – з тією лише поправкою, що обов’язково виграє «Динамо»! Самовпевнені…

Матч.

90 хвилин матчу завжди розділяють «особливий день» на «до» і «після». До матчу, попри все, у тебе є надія. На краще. На перемогу… Після – або душу охоплює свято, або ти починаєш чекати на новий «особливий» день. Намагаючись якнайскоріше забути попередній…

Після матчу.

У внутрішньому дворику – «година пік». Журналісти з операторами перевіряють апаратуру, шукають де зайняти краще місце для інтерв’ю. Газетярі, не цураючись кріпкого слівця, обговорюють побачене. «…ць!» - найбільш лаконічно і точно висловлюється кореспондент найпопулярнішого футбольного журналу країни. Важко з ним не погодитись…

З-заду чую сміх. ?! Обертаюся – троє молодиків підкреслено суворо повторюють один одному: «гАньба!», «гАньба!». Судячи з їх акценту та акредитацій на шиї - іноземні журналісти. Питаю англійською, чи знають, що кричать уболівальники «Динамо», що означає «ганьба»? «Так, - відповідають, - польською майже так само! Ми знаємо.» Виявляється - це троє польський журналістів, що приїхали в Україну готувати сюжет про підготовку нашої країни до Євро 2012.  Польський колега зізнається, що здивований м’якістю київський «саппортерів». Ганьба? І це весь знак протесту київських уболівальників проти того, ЩО вони побачили на полі?! У Польщі, мовляв, все закінчилося б набагато гірше…

З’являється президент «Динамо» Ігор Суркіс і доволі впевнено іде на післяматчеве інтерв’ю, ні… На «розстріл»! - миттєво видає асоціацію збуджений мозок. І справді! Стає на фоні білої стіни підтрибунних приміщень; ряд військовослужбовців, які цього вечора виконували роль стюардів, по боках; і чорні очі теле- та фотокамер – рушниці… Що говорить в інтерв’ю Ігор Суркіс, майже не чутно. «Ганьба! Ганьба!» Чимало уболівальників зупинилося біля виходів із центральних секторів стадіону (якраз над двориком), аби висловити свої відчуття футболістам та керівництву «Динамо».

По одному з роздягальні виходять футбольні небожителі. Опустивши голову і не реагуючи на власне ім’я прошмигнув Шовковський, за ним Ващук, інші… Ті, хто набираються мужності зупинитися і відповісти на запитання журналістів, не підводять очей. Ну що ж. І це добре! Соромно. Напевне, не все рівно. Отже, болить. А тому, ще не поховані…

P.S. Головний тренер ФК «Динамо» Київ Йожеф Сабо:
«Грою я задоволений, хлопці грали добре…»

P.Р.S. 

Вівторок. 02.10.07. Київ.
НСК «Олімпійський».
Ліга Чемпіонів. Груповий турнір.
«Динамо» - «Спортинг» 1:2…

Група F
Матчі Очки
1. МЮ……… 2 …. 6
2. Рома………2…..3
3. Спортинг…2….. 3
4. Динамо…. 2…...0