Рак молочної залози в Україні

автор: Світлана Шимко
• Преса

Інтерв’ю з завідуючим хірургічним відділом Олегом Калютою та мамологом Іриною Килипенко (клініка “Інновація”)

За звітом ВООЗ Україна посідає друге місце в Європі після Угорщини за кількістю смертей (на сто тисяч населення) спричинених онкозахворюваннями. Яке місце займає в цій статистиці рак молочної залози?
В Україні, як і в більшості країн Європи, рак молочної залози займає перше місце в структурі онкологічних захворювань серед жінок. Якщо взяти за 100 відсотків усіх жінок, які мають онкологічні захворювання, 22-25% з них приходиться на рак молочної залози. На другому місці у жінок рак шкіри, на третьому та четвертому – рак тіла та шийки матки відповідно. За рік діагностують рак грудей приблизно у 17,000 жінок в Україні (за даними 2006-2007 років). Це ті хворі, які звернулися до лікувальних закладів та занесені у необхідний реєстр.
Якщо брати до уваги те, що у нас, як правило, звертаються до лікарів, коли хвороба уже в запущеному стані, то кількість хворих значно більша.

17,000 випадків - це багато чи мало в порівнянні з іншими хворобами?
Якщо говорити про статистику раку по інших локалізаціях у жінок, то цифри варіюються у межах 6-8 тисяч. Тобто рак грудей вирвався дуже далеко. Окрім того, зараз тенденція така, що кількість хворих зростає щороку в середньому на 3%.

Чим можна пояснити таку велику кількість захворювань та смертей від раку грудей? Це неефективність лікування, необізнаність пацієнтів, можливо вони звертаються надто пізно за допомогою, чи ще щось?
Тут треба розрізняти захворюваність та смертність. Захворюваність не залежить так сильно від жінки, як від середовища, в якому ми живемо в плані його чистоти, від того, що ми їмо і п’ємо. Генетичні фактори також відіграють значну роль. Якщо жінка під впливом певних зовнішніх чинників отримує онкозахворювання, то ризик захворіти у дочки, онучки (по жіночій лінії) зростає в 5,6..до 10 разів.
До лікарів пацієнти в Україні звертаються в основному в 3А-3Б стадіях (коли пухлина сягнула в розмірі порядку 5 см, збільшилися пахвинні лімфовузли і з’явилися певні шкірні симптоми). Часто буває так, що пухлина розташована глибоко в молочній залозі, і жінка сама не може її напальпувати, тому потрібно звертатися до спеціалістів.
Ми рекомендуємо, щоб жінки до 40 років проходили огляд мамолога, гінеколога та робили ультразвукову діагностику двічі на рік. Після 40 років жінкам потрібно хоча би раз на 1-1,5 роки, якщо немає ніяких скарг, робити мамографію.

Наскільки доступною є мамографія?
Абсолютна доступна. В державних лікарнях, де в принципі більшість послуг є безкоштовними і потрібно буде заплатити лише за вартість плівки, це обійдеться в 100 гривень. В нашій клініці, якщо необхідно пройти огляд мамолога та зробити мамографію, це коштуватиме близько 1000 гривень.  Процедура триває приблизно 1,5-2 години, і результати по закінченню будуть одразу відомі.

Ви говорили, що обов’язковим є регулярне проходження мамографії для жінок віком більше 40 років. Чи можна сказати, що більшість ваших пацієнтів належать саме до цієї вікової категорії?
В принципі так. У віці від 40 до 50 років – це основна маса жінок, які хворіють на рак грудей. Але протягом останніх років це захворювання „молодіє”, і нерідкими є випадки, коли його діагностують в 30-35, а то й до 30 років. І в цьому віці, нажаль, ця хвороба протікає більш агресивно.

Хто ще належить до групи ризику?
Зараз найчастіше жінки починають народжувати дітей, коли їм ближче або за 30 років. Статистика показую, що якщо перші роди пройшли у 20 років (плюс/мінус декілька років), це зменшує ризик захворіти на рак молочної залози, а перші роди після 30 років − навпаки.
Велике значення має й вигодовування дітей. Зараз не кожна мати має час і можливість годувати дитину до 1-1,5 року груддю. Це теж впливає на розвиток онкопроцесів. Тобто грудна залоза працює вхолосту: не виконує свою основну функцію, а лише естетичну.
Окрім генетичного, як вже раніше зазначалося, варто зазначити ще й стресовий фактор. Часті розлучення, нерегулярне статеве життя − це все також стресові ситуації, які можуть вплинути на розвиток хвороби.

Чи є серед ваших пацієнтів чоловіки?
Так, є з доброякісними та злоякісними новоутворення. В основному це генікомастії (доброякісне збільшення молочної залози у чоловіків), але бувають й онкологічні захворювання.

Як можна порівняти ефективність діагностування та лікування раку грудей в Україні та за кордоном?
Якщо в західних країнах виявляють в основному рак на 1-ій стадії, то 5-літня виживаність сягає практично 100%. У нас же у більшості випадків хворобу діагностують вже на 3-ій стадії, і показник 5-літньої виживаності рівен 40% в Україні, тобто основна маса (60% хворих) не переживають п’ятирічний бар’єр.
В Україні є велика настороженість серед жінок щодо звернення до лікарів-мамологів. У лікарів є онконастороженість, а у жінок − настороженість до лікарів. Бояться, мабуть, лікарів в Україні. І ті пацієнти, яких вже обстежили і діагностували у них рак, лише 78% з них отримують спеціальне лікування від онкопроцесу, а решта лікуються народними методами, самі лікуються, відмовляються від лікування.

Яку профілактику може проводити жінка для того, щоб уберегти себе від хвороби?
Існує профілактика первинна і вторинна. Первинна означає покращення стану навколишнього середовища, що в принципі від нас мало залежить. Другий фактор − це здоровий спосіб життя, регулярне самообстеження.
Головне тут не треба боятися. Багато жінок до нас приходять, і коли ми запитуємо, що турбує, вони не можуть відповісти, бо навіть бояться подивитися на себе інколи. Тобто жінка живе окремо, а її грудна залоза окремо від неї. До гінеколога жінок вже привчили, потрібно також, щоб обстеження у мамолога стало звичним.

Як ви оцінюєте освіченість ваших пацієнтів стосовно раку молочної залози?
Основна маса пацієнтів, що до нас приходять, кажуть, що якби вони це все знали (вже після консультації у мамолога та проходження УЗД), то раніше про це подумали б. В основному можна сказати про дуже високу необізнаність та страх пацієнтів перед сучасною медициною.
Окрім того зараз існує маса так званих народних цілителів, які не мають фахової освіти ні мамолога, ні хірурга і беруться за лікування молочної залози, а люди їм довіряють. Потрібно звертатися до фахівців.